Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вигризати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вигризати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигриза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́гризти, зу, зеш, гл. 1) Выгрызать, выгрызть. 2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178. 3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.