Словник української мови (1937)/вигризати

by Борис Грінченко

◀ вигребти

Словник української мови Борис Грінченко В вигризати

вигримляти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигриза́ти, за́ю, єш, сов. в. ви́гризти, зу, зеш, гл. 1) Выгрызать, выгрызть. 2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178. 3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.