Словник української мови (1937)/вигрібати

by Борис Грінченко

◀ вигримляти

Словник української мови Борис Грінченко В вигрібати

вигрівати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́гребти, бу, беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою… ямку. Грин. II. 143. Нащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.