Словник української мови (1937)/вигублювати

by Борис Грінченко

◀ вигубити

Словник української мови Борис Грінченко В вигублювати

вигубляти ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вигу́блювати, люю, єш, сов. в. ви́губити, блю, биш, гл. Истреблять, истребить, уничтожать, уничтожить. Сипав град буйний, вигублював скотину. К. Псал. 181. Прогнівивсь ти на народи, вигубив жорстоких. К. Псал. 17.