Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/видирати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
видирати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Видира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́дерти, деру, реш, гл. 1) Вырывать, вырвать, отдирать, отодрать. Червону китайку спід жупана видирає. Макс. 2) Отнимать, отнять силою. Або дай, або видеру. Ном. № 1078. Вовкові барана з горла не видереш. Ном. № 4852. 3) Брать, взять из птичьего гнезда или звериной норы яйца или детенышей. Чуб. I. 59. Не видирай ластівок — гріх. Харьк. г. Видрали лисенят. О. 1861. V. 70. То же о доставании раков из их нор. А що ви робите, хлопці? — Раків видираємо спід круч. О. 1861. XI. 114.