Словник української мови (1937)/видирати

by Борис Грінченко

◀ видимо

Словник української мови Борис Грінченко В видирати

видиратися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Видира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́дерти, деру, реш, гл. 1) Вырывать, вырвать, отдирать, отодрать. Червону китайку спід жупана видирає. Макс. 2) Отнимать, отнять силою. Або дай, або видеру. Ном. № 1078. Вовкові барана з горла не видереш. Ном. № 4852. 3) Брать, взять из птичьего гнезда или звериной норы яйца или детенышей. Чуб. I. 59. Не видирай ластівок — гріх. Харьк. г. Видрали лисенят. О. 1861. V. 70. То же о доставании раков из их нор. А що ви робите, хлопці? — Раків видираємо спід круч. О. 1861. XI. 114.