Словник української мови (1937)/видко

by Борис Грінченко

◀ видітися

Словник української мови Борис Грінченко В видко

видлубати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́дко, нар. 1) Видно. Ой погляну в кватирочку — старенького видко. Мет. Ніч була темна, нічого не видко. Стор. I. 34. 2) Ясно, светло. Ти, місяцю, світи видко. Мет. 74.