Словник української мови (1937)/видра

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
видра
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́дра, ри, ж. Выдра речная, Lutra vulgaris. Вх. Пч. II. 6. В нижеследующей пословице в том же значении, что и ви́рва. Хотіла баба видри, та насилу сама видралась. Ном. № 1784.