Словник української мови (1937)/видрочитися

by Борис Грінченко

◀ видроокий

Словник української мови Борис Грінченко В видрочитися

видрукувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́дрочитися, чуся, чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь от укусов оводов, взбеситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь! Г. Барв. 33.