Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вижахати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вижахати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́жахати, хаю, єш, гл. Прогнать страхом. Віл усе лягав, то ми як підсипали під його жару, то вижахали — тепер уже годі лягати. Павлогр. у.