Словник української мови (1937)/вижлуктати

by Борис Грінченко

◀ вижлиця

Словник української мови Борис Грінченко В вижлуктати

вижовтити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́жлуктати, таю, єш, гл. Выпить. (Зевес) вижлуктав підпінка чару. Котл. Ен. VI. 37. Що було останнє у пляшці, вижлуктав без чарки, нахильцем. МВ. (КС. 1902. X. 146).