Словник української мови (1937)/виймати

by Борис Грінченко

◀ вийгравати

Словник української мови Борис Грінченко В виймати

вийматися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вийма́ти, ма́ю, єш, сов. в. ви́йняти, йму, меш, гл. 1) Вынимать, вынуть; обнажать; освобождать. Ключі спід голов виймав. Макс. Отцева й матчина молитва зо дна моря виймає. Макс. Ххе!.. вийнявши з рота люльку і сплюнувши, мовив Кирило. Мир. Пов. II. 44. 2) Исключать, исключить, изъять. 3) — зу́би. Рвать зубы. 4) — о́чі. Выкалывать, выклевывать глаза. Закрякали чорні крюки, виймаючи очі. Шевч. 54.