Словник української мови (1937)/викликати
| ◀ викликання | Словник української мови В викликати |
виклинати ▶ |
|
Виклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́кликати, чу, чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у похід викликали. Макс. Виклич мені дівча з хати. Мет. 19.