Словник української мови (1937)/викорпувати

by Борис Грінченко

◀ викорпати

Словник української мови Борис Грінченко В викорпувати

викорчовувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вико́рпувати, пую, єш, сов. в. ви́корпати, паю, єш, гл. Житина в око впала? Ке сюди, я викорпаю ціпилном. — Хоч би бичем, а не ціпилном, — одповів, протираючи полою око, той, кому треба було викорпувати. Г. Барв. 315.