Словник української мови (1937)/викрикнути
| ◀ викрик | Словник української мови В викрикнути |
викрити ▶ |
|
Ви́крикнути, ну, неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.
| ◀ викрик | Словник української мови Борис Грінченко В викрикнути |
викрити ▶ |
|
Словник української мови — В
викрикнути
Борис Грінченко
1937
Ви́крикнути, ну, неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.