Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/викрикнути

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
викрикнути
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́крикнути, ну, неш, гл. Вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.