Словник української мови (1937)/викуряти
Зовнішній вигляд
◀ викурювати | Словник української мови В викуряти |
викусити ▶ |
|
Викуря́ти, ря́ю, єш, гл. = Викурювати. Ей, винники, броварники! Годі вам… по винницях горілок курити, очей своїх молодецьких викуряти. Мет.