Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/викінчувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
викінчувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Викі́нчувати, чую, єш, сов. в. ви́кінчити, чу, чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.