Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вилагодити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вилагодити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́лагодити, джу, диш, гл. Уладить, устроить как должно. Як баба зна добре, то вилагодить як слід. Черк. у.