Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виливати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виливати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́лити, ллю, ллєш, гл. Выливать, вылить; изливать, излить. Дешеву юшку на двір виливають, а дорогу поїдають. Ном. № 10537. За карії оченята, за чорнії брови серце рвалося, сміялось, виливало мову. Шевч. 4. Бач, на що здалися карі оченята, щоб під чужим тином сльози виливать. Шевч. 80. На Андрея виливають воском, оловом. О. 1861. X. 48. Як з во́ску ви́лив. Хорошо, аккуратно сделал вещь. Мнж. 171.