Словник української мови (1937)/виложити

by Борис Грінченко

◀ виложистий

Словник української мови Борис Грінченко В виложити

виложка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сделать налог. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).