Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виложити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виложити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́ложити, жу, жиш, гл. 1) = Викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сделать налог. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).