Словник української мови (1937)/вилуплювати
| ◀ вилупити | Словник української мови В вилуплювати |
вилуплюватися ▶ |
|
Вилу́плювати, люю, єш, сов. в. ви́лупити, плю, пиш, гл. 1) Вылущивать, вылущить; откалывать, отколоть. Тріску на одвірку вилупила. МУЕ. III. 45. 2) Выводить, вывести, произвести, родить — преимущественно о птицах, но иногда, как грубое выражение, и о людях. Вилупила куріпочка усіх тільки троє (куріп'ят). Мет. От я підсипав під тую свиню, а вона й вилупила мені шість волів, так як соколів. ЗОЮР. I. 229. Вилупила вона ту дитину. Грин. II. 262. 3) Вызубривать, вызубрить, выучить. Було аж сльози тобі котяться, а таки не вилупиш тих латинів та греків, як отченаш. Левицкий. I. 152. 4) Выпучивать, выпучить, вытаращить. Вилупив очі, як баран. Ном. № 6599.