Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вилучати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вилучати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́лучити, чу, чиш, гл. 1) Выделять, выделить, отделить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. 3) Отделять и брать, взять своих животных из стада, когда оно возвращается вечером домой. Пора вівці вилучати. Свидницький. Л. 53.