Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виліплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виліплювати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вилі́плювати, люю, єш, сов. в. ви́ліпити, плю, пиш, гл. Лепить, слепить, вылепить. З молодого, як з воску: що хоч, те й виліпиш. Ном. № 8725.