Словник української мови (1937)/виметний

by Борис Грінченко

◀ виметикувати

Словник української мови Борис Грінченко В виметний

вимивати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виме́тний, а, е. Исключенный, избавленный, изъятый. Та тут, як правду казати, нема й однієї хати виметної од корости. Переясл. у. Злодіїв зловили, а Костянтин зостався виметний. Прилук. у.