Словник української мови (1937)/вимовчати
Зовнішній вигляд
◀ вимовно | Словник української мови В вимовчати |
вимогти ▶ |
|
Ви́мовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже… Рудч. Ск. I. 208. 2) Промолчать известное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.