Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/винити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
винити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104).