Словник української мови (1937)/винувати

by Борис Грінченко

◀ винуватець

Словник української мови Борис Грінченко В винувати

винуватий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.