Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/винувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
винувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Винува́ти, ну́ю, єш, гл. Обвинять, винить. Бо як тії припутні полетять, тебе будуть, орлику, винувать. Радом. у. Нікого не винуйте, я нікого не виную, одного Петра, він зробив мені цю шкоду. Канев. у.