Словник української мови (1937)/виорювати

by Борис Грінченко

◀ виорати

Словник української мови Борис Грінченко В виорювати

виорюватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вио́рювати, рюю, єш, сов. в. ви́орати, рю, реш, гл. 1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле. Мет. 274. 2) Находить, найти в земле при пахании. Не чув, щоб хто розказував, що в полі виорують лина. Рудч. Ск. I. 165.