Словник української мови (1937)/випивати
| ◀ випечатати | Словник української мови В випивати |
випилювати ▶ |
|
Випива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пити, п'ю, єш, гл. 1) Выпивать, выпить. Випивай до дна, щоб велика росла. Ном. № 11551. Горе — море: пий його, не вип'єш. Ном. № 2235. Він ви́пивши, він тро́хи ви́пивши. Он под хмельком. Ви́пити по́вну, не малу́, т. е. ви́пити по́вну ча́рку го́ря, ли́ха. Узнать много горя. Він же з мене і кров виссе… Не даром його жінка така замліла та занепала. Випила, видно, не малу, добра душа, на своєму віку. Мир. Пов. II. 53. 2) Выедать, выесть. Жук хліб випиває. Константиногр. у. — о́чі. Выклевывать, выклевать глаза. Яструби з орлами випивали очі. О. 1862. I. 109.