Словник української мови (1937)/випливати

by Борис Грінченко

◀ виплив

Словник української мови Борис Грінченко В випливати

виплигнути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Виплива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́пливти и ви́плисти, пливу, веш, гл. Выплывать, выплыть. Випливає з води мати. Шевч. 24. Випливає щука. Рудч. Ск. II. 105. Виплив човен з очерету. Ізза лісу, зза туману місяць випливає. Шевч. 150.