Словник української мови (1937)/виполювати

by Борис Грінченко

◀ виполоч

Словник української мови Борис Грінченко В виполювати

випоминати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́полювати, люю, єш, гл. Добыть на охоте. Полювали вони, полювали цілий день і нічого не виполювали. Рудч. Ск. II. 75.

Випо́лювати, люю, єш, сов. в. ви́полоти, лю, леш, гл. Выпалывать, выполоть. Заходивсь коло того проса… виполов його гарно. Рудч. Ск. I. 54.