Словник української мови (1937)/випрохувати

by Борис Грінченко

◀ випрохати

Словник української мови Борис Грінченко В випрохувати

випрохуватися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Випро́хувати, ую, єш, сов. в. ви́прохати, хаю, єш, гл. = Випрошувати, випросити. Леміщиха обіцяла їй випрохати коней у свого старого. Левиц. I. 346.