Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вирло

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вирло
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́рло, ла, с. 1) Дышло конного привода. 2) Длинный рычаг, которым поворачивают ветряные мельницы. Рк. Левиц. 3) Ямка? Комин і грубка — се були чорні вирла в печищі. Г. Барв. 20. 4) Мн. Ви́рла. Глаза на выкате.