Словник української мови (1937)/вирубати

by Борис Грінченко

◀ вироюватися

Словник української мови Борис Грінченко В вирубати

вирубувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вируба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́рубати, баю, єш, гл. 1) Вырубать, вырубить. Вирубаю цей ліс. 2) Срубывать, срубить. Вирубав собі дубка на вісь. 3) Изрубливать, изрубить. Вирубано всіх ворогів.