Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/висвічувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
висвічувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Висві́чувати, чую, єш, сов. в. ви́світити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Светить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. I. 145. Рано схопилося сонце, виграваючи та висвічуючи червоним світом. Мир. ХРВ. 50. 2) Пояснять, объяснять, объяснить. 3) В картах: вскрывать, вскрыть козыря.