Словник української мови (1937)/виселяти
| ◀ виселити | Словник української мови В виселяти |
виселятися ▶ |
|
Виселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́селити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.
| ◀ виселити | Словник української мови Борис Грінченко В виселяти |
виселятися ▶ |
|
Словник української мови — В
виселяти
Борис Грінченко
1937
Виселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́селити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.