Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виселяти

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виселяти
Київ: Соцеквидав України, 1937

Виселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. ви́селити, лю, лиш, гл. Выселять, выселить. Із неволі на родющу любу землю виселяє. К. Псал. 150.