Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/висипати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
висипати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Висипа́ти, па́ю, єш, сов. в. ви́сипати, плю, пеш, гл. 1) Высыпа́ть, вы́сыпать. Висипав я на стіл жменю дукатів. Стор. МПр. 41. 2) Выливать, вылить. Висип всенький борщ у миску. 3) Высыпать, появляться, появиться во множестве. Висипали запорожці — лиман човни вкрили. Шевч. 49. 4) Насыпа́ть, насы́пать. Та висип же, мила, високу могилу. Мет. 98. 5) Усыпа́ть, усы́пать.