Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вискубати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вискубати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вискуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. ви́скубти, бну, неш, гл. Вырывать, вырвать, выщипывать, выщипать перья, волоса. Як ухопив його за чуба, дак скільки зачепив, стільки й вискуб. Также о срывании травы, листьев. Нема паші: вискубає бідний товар кожну травинку з землею.