Словник української мови (1937)/височити

by Борис Грінченко

◀ височиня

Словник української мови Борис Грінченко В височити

височінь ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Височи́ти, чу́, чи́ш, гл. Поднимать на высоту, делать высоким. Ой не хвалися, да березонько, не ти свою кору да вибілила, не ти сеє листя да широчила, не ти сеє гилля да височила. Гол. III. 158.