Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/виставати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
виставати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вистава́ти, стаю́, є́ш, сов. в. ви́стати, стану, неш, гл. 1) Быть достаточным ставать, стать. Употребляется только безлично. Як вистало на юшку, то вистане й на петрушку. Ном. № 4884. 2) Выступать, выступить, выйти, уйти. Вже (молода) з панянства вистає, до старих людей пристає. О. 1862. IV. 25. 3) Выдаваться, выдаться вперед, выступить.