Словник української мови (1937)/вистаратися
| ◀ вистановитися | Словник української мови В вистаратися |
вистарітися ▶ |
|
Ви́старатися, раюся, єшся, гл. 1) Достать что-нибудь для себя, добиться чего, выхлопотать, исходатайствовать. Ви, паничу, лучче вистарайтесь на священика. Левиц. I. 174. 2) — пере́д ким, про́ти ко́го. Услужить, прислужиться кому. От тобі чорт і вистаравсь перед чортами: він думав, що коли робитиме великі капості людям, то його й чорти похвалять, а вони бач! Грин. II. 62.