Словник української мови (1937)/вистигати

by Борис Грінченко

◀ висти

Словник української мови Борис Грінченко В вистигати

вистилати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Вистига́ти, га́ю, єш, сов. в. ви́стиг(ну)ти, гну, неш, гл. 1) Поспевать, поспеть, успевать, успеть. Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу. Лис. III. № 7. Тут хліб постиг, — виймаю, а в другій діжі вистиг — саджаю. Г. Барв. 242. 2) Спеть, поспеть, зреть, созреть. 3) Остывать, остыть.