Словник української мови (1937)/витолочувати

by Борис Грінченко

◀ витолочити

Словник української мови Борис Грінченко В витолочувати

витонути ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витоло́чувати, чую, єш, сов. в. ви́толочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. II. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. I. 350.