Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/витришкати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
витришкати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́тришкати, каю, єш, гл. 1) Выпроводить, прогнать. Сьогодні насилу витришкала його, — поїхав до бджіл, а то все дома сидить. Змиев. у. 2) Попусту растратить. Поїхав на ярмарок, нічого не купив, а всі гроші витришкав. Змиев. у.