Словник української мови (1937)/витікати

by Борис Грінченко

◀ витівка

Словник української мови Борис Грінченко В витікати

витінка ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Витіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́текти, течу, чеш, гл. 1) Вытекать, вытечь. З озера витікає річка. Дещо. Тече вода в синє море, та не витікає. Шевч. 37. 2) Хватать, хватить, достать. Як витікатиме грошей, то купи. (Залюбовск.). Чого сорочка така куца? — Бо така витекла. Ном., стр. 287.