Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/вихитувати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
вихитувати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, расшатать, расшатав повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.