Словник української мови (1937)/вихитувати
| ◀ вихитрувати | Словник української мови В вихитувати |
вихитуватися ▶ |
|
Вихи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́хитати, таю, єш, гл. 1) Расшатывать, расшатать, расшатав повалить. Вітер дерева вихитує. Славяносербск. у. Корова чухалась, чухалась, поки стовпа вихитала. 2) Только несов. в. Качать. Корови — так попереду і аж головами вихитують. Сим. 191.