Словник української мови (1937)/вихорити

by Борис Грінченко

◀ вихор

Словник української мови Борис Грінченко В вихорити

вихоритися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ви́хорити, рю, риш, гл. Вихрить, крутиться вихрем. Вітер… рвав сніг з землі, крутив його на всі боки, вихорив. Мир. Пов. I. 14. Буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, вихорячи, немов густу кашу у повітрі. Мир. Пов. I. 112.