Словник української мови (1937)/виїздити
Зовнішній вигляд
◀ виїзд | Словник української мови В виїздити |
виїсти ▶ |
|
Виїзди́ти, жджу́, диш, сов. в. ви́їхати, їду, деш, гл. 1) Выезжать, выехать. Щодня одні виїздили, другі приїздили. Стор. М. Пр. 67. 2) Только несов. в. Объезжать (коня).
Ви́їздити, жджу, диш, гл. Изъездить. Ой виїздив всю країну, увесь білий світ. Мет. 139.