Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/воживо

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
В
воживо
Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́живо, ва, с. Провод, проведение куда-либо (человека). За воживо ж поміркувать у грека Фоки зговорились. Мкр. Г. 32.