Словник української мови (1937)/волокти

by Борис Грінченко

◀ волоком

Словник української мови Борис Грінченко В волокти

волоктися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Волокти́, чу́, чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.