Словник української мови (1937)/вольно

by Борис Грінченко

◀ вольність

Словник української мови Борис Грінченко В вольно

вольнувати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ві́льно и во́льно, нар. 1) Свободно, вольно. І все, що лазить по долівці, і все, що вгору вільно лине. К. Псал. 327. 2) Можно. Дома я, каже, дома! Усе мені вільно. МВ. (О. 1862. III. 39). Що вільно панові, то не вільно Іванові. Ном. № 1005. Вільно собаці і на владику брехати. Ном. № 5197. Красти вільно, та б'ють більно. Ном. № 11057. Не ві́льно. Нельзя.