Словник української мови (1937)/вомпити

by Борис Грінченко

◀ вомісто

Словник української мови Борис Грінченко В вомпити

вон ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Во́мпити, плю, пиш, гл. Колебаться, смущаться. В неволі мов в господі спав, на всіх як на своїх дивився, пив, їв, не вомпив, не смутився, а часом і пісні співав. Мкр. Г. 8. Тягли тут пінненьку троянці, не вомпили сіціліянці, черкали добре назахват. Котляревський. Енеїда. II. 14.